Останні новини

Хто зберіг історію Причорномор'я? З чого почалася одеська археологія

Чим займалося Одеське товариство історії та старожитностей.

У XIX столітті аматорське колекціонування археологічних пам'яток античності стало настільки популярним, що дало поштовх до виникнення наукового підходу у вивченні древніх культур. Так, 25 березня 1839 року в Одесі, за клопотанням графа Михайла Воронцова, було створено одне з перших наукових історичних товариств — Одеське товариство історії та старожитностей (ОТІС).

Як воно функціонувало й навіщо було потрібно — розбирався Odesa Live.

Читайте також: Вчені змогли нав'язати помилкові спогади 52 добровольцям - експерименти над пам'яттю

Цілі

З перших років існування Товариства можна виокремити наступні цілі:

  • збирати, описувати і зберігати всі залишки старовини, які знаходять на всьому Північному Причорномор’ї;
  • аналізувати документи й акти, які пов’язані з історією зазначеного краю;
  • піддавати критичному дослідженню свідчення древніх письменників про місцевості та відомі пам’ятки регіону;
  • аналізувати публікацій на різних мовах, які присвячені одному й тому ж предмету, і перевіряти їх достовірність;
  • публікувати результати своїх досліджень для громадськості.

Якщо резюмувати, то вчені вирішили зайнятися масштабним проведенням розкопок, збереженням історичних об’єктів і виданням наукової літератури з цих питань. До того ж, Товариство отримало право на проведення експедицій на всьому південному регіоні: “на казенних землях — з дозволу місцевого начальства, а на приватних — за згодою власників”. З цього часу велися активні археологічні розкопки в Ольвії, на острові Зміїний, у Керченських курганах, потім у Херсонесі та інших місцях на узбережжі. Особливу увагу археологи звертали на Крим, тоді — “півострів Таврійський”, який зберіг багато стародавніх пам’яток.

археология

Фото: Old Odessa

Підтримка Товариства

“Залишків старовини” у відповідних регіонах було чимало. І Товариство, заручившись фінансовою підтримкою графа Воронцова, зуміло дуже швидко організувати дослідницьку роботу, а також почати збирати власну колекцію пам’яток історії та археології. Експонатів було досить багато, тому вже в 1840 році було вирішено відкрити музей, який постійно поповнювався завдяки регулярним археологічним розкопкам. У 1858 році він об’єднався з Одеським міським музеєм старожитностей. Однак, не всі ці експонати особисто знайшли члени товариства. Знахідки часто брали в дар або ж купували в колекціонерів.

Взагалі розвитку музею активно допомагали його закордонні члени, родом з Європи й навіть Америки. Серед них, наприклад, можна виділити імператора Бразилії — Дона Педро II де Алькантара, владику Чорногорії — Петра Негоша й господаря Волощини — Д. Гика.

Розкопки

На всьому Північному Причорномор’ї постійно проводилися різні експедиції — вчені збирали абсолютно всі артефакти, які мали хоча б якусь історичну цінність.

Одна з перших наукових експедицій Товариства вирушила на острів Зміїний — там знаходилося святилище Ахілла. Однак, незадовго до формування ОТІС, в 1837 на острові почали споруджувати маяк і руїни храму розібрали. Проте, вчені намагалися врятувати культурну пам’ятку від подальшого руйнування, і їм навіть вдалося знайти стародавні залишки будівель та кілька монет, що вже було великою вдачею. Географічний діапазон цих монет (від Великої Греції, Причорномор’я та Азії до Месопотамії) доводив, що святилище Ахілла, розташоване на перехресті торгових шляхів на острові Зміїний, користувалося величезною популярністю в античному світі.

змеиный

Фото: Google

Нерідко Товариство вивчало різні городища, фортеці, кургани, і фіксувало буквально все, що виходило знайти: написи на інших мовах, мармурові плити тощо. Наприклад, в 1845 Микола Мурзакевич, один із засновників Товариства, почав розкопки в Ольвії, і музей регулярно став поповнюватися матеріалами з цього найбільшого античного центру.

“… з величезною насолодою простежив класичну місцевість, зібравши хорошу жниву, що складалася зі стародавніх амфор, лампадок, монет і різних дрібниць… Розбираючи монети, я розбудив у собі заглухлу пристрасть до нумізматики. З цього часу вся моя грошова економія поглиналася монетами й археологічними книгами, за які платив я, не шкодуючи”, — пише Мурзакевич в “Автобіографії”.

монети

Фото: Архів "ЗОТІС"

Одним із найбільш масштабних наукових проектів ОТІС та Мурзакевича  стали археологічні розкопки в Херсонесі, який вважався пам’яткою античного часу та Середньовіччя.

херсонес

Фото: Google

Однак, у своїх експедиціях археологи нерідко стикалися з однією проблемою — методикою розкопок. Річ в тому, що робітників зазвичай наймали прямо на місці, і про професіоналізм з їхнього боку не могло бути й мови — через це руйнувалися пам’ятки. Про незадовільний стан роботи писали деякі члени Товариства, але становище фактично не змінювалося. Про це свідчать рядки з листа одного з археологів, який написав книгу про Херсонес: “Сумні думки навіяли на мене ці розкопки.… Розбиті й розкидані колони, карнизи й капітелі, розриті могили, вивернуті камені та плити, биті черепки, купи сміття.… близько десятка розбитих гробниць і більше нічого”.

З 1868 ОТІС стежило за станом генуезької фортеці в Судаку, з 1896 за фортецею в Акермані, Алушті, та всіляко підтримувало інші пам’ятки. Товариство також надавало фінансову допомогу Феодосійському музею старожитностей, сприяло формуванню й опису його колекцій.

Читайте також: В одеському кафе відвідувачів пригощають борщем з тарганами. Відео

Колекція ОТІС

“Музей для відвідування відкривали щодня, вхід був безкоштовним. Відвідувачів зазвичай супроводжував музейний служитель. У першій кімнаті серед інших експонатів увагу привертала статуя римського воїна, знайдена недалеко від Аккермана. На стіні висів план міста Ольвії, знятий із натури академіком П.І. Кеппєном в 1819 р, була виставлена ​​”кам’яна баба”. У другій кімнаті розміщувалася бібліотека, де крім зборів російських та іноземних книг знаходилися старовинні рукописи, малюнки, карти й плани. Стіни прикрашали портрети І.А. Стемпковського, І.П. Бларамберга та інших діячів. У полукруглій залі зберігалися написи на мармурі з Тіри, Ольвії, Херсонеса, предмети, привезені з о. Зміїного. У шафах та спеціальних ящиках розміщувалися різноманітні колекції: монети, кераміка, теракоти, золоті й срібні прикраси, вироби з бронзи, скла, кістки”, — пише Сергій Охотніков в монографії “Археологія Одеси”, 2010.

У Музеї Одеського товариства історії та старожитностей зберігалося багато грецьких терракот, значну частину яких складали ремісничі вироби, знайдені в Керчі.

терракот

Фото: Google

А єгипетський хедив Аббас II Хельмі, в якості жеста доброї волі, подарував артефакти Єгипту 17 країнам. Так у лютому 1894 в Одесу прибув саркофаг Несітауджатахета. Спочатку його й ряд інших артефактів повинні були розмістити в музеї ОТІС, але через свою громіздкість вони не змогли поміститися в його будівлі. До деяких пір їх зберігали в Одеському університеті, аж до 1924 року — і тільки потім передали на зберігання музею. Експонати й зараз можна там побачити.

мумия

Фото: Google

Записки Товариства

Перший випуск “Записок Одеського товариства історії та старожитностей” вийшов через п’ять років після його утворення, тобто в 1844, й виходив протягом  75 років. У 33 томах описувалися проблеми, які стосувалися археології Причорномор’я України. Обговорювалися питання історії кам’яного віку, скіфської культури, історії слов’ян, козацтва тощо. Майже в кожному номері публікувалися нові переклади, коментарі, версії історичних сюжетів, пов’язаних із походженням тих чи інших знахідок.

У додатках для кожного тому друкували протоколи засідань Товариства, які містили важливу інформацію про куплені музейні колекції та окремі знахідки.

Крім “Записок” Товариство видало 3 випуски каталогу античних теракот музею й кераміки з Феодосії, з описом східних монет, старовинних планів і карт, які зберігалися в музеї.

Розпад

Перша світова війна й наступні революції негативно відбилися на Товаристві і, по суті, поховали під своїми руїнами любителів історії. Останнє засідання відбулося в травні 1922 року — на ньому були присутні всього 7 людей, хоча раніше з’їзди ОТІС збирали сотні. Після цього робилися неодноразові спроби відродити Товариство, але успіхом вони так і не увінчалися. Подальший розвиток археології в Одесі пов’язаний саме з археологічним музеєм, який поступово став центром з вивчення старожитностей на півдні України.

Нагадаємо: 

Головні новини міста коротко та зручно читайте в Telegram Odesa Live. Бекстейдж та життя каналу без прикрас можна побачити в Instagram. Прямі трансляції та цікаві гості вже чекають на вас у Facebook. А ще ми жартуємо та танцюємо в Tik Tok!

Вийти в ефір
22.04