Останні новини

Карти, гроші і два “маузери”: як раніше діяли кримінальні авторитети в Одесі

Деякі історії лідерів “бандитської Одеси”

У стрічці одеських новинних сайтів чи не кожен день можна побачити заголовки, які повідомляють про крадіжки і пограбування. Наприклад, випадок, який стався на Старосінній площі, коли хлопець допоміг підвестися дівчині, яка впала, а після вдарив її та відібрав телефон.

Що ж, раніше Одеса вважалася кримінальною столицею. Ось чому Odesa Live згадує відомих злочинців минулих часів. 

Читайте також: Одесити у боргах: за квартплату місцеві винні майже 300 мільйонів гривень

Софія Блювштейн

Інше її ім'я, більш відоме мешканцям Одеси — Сонька Золота Ручка. Конкретних деталей, дат та іншої подібної інформації, яка стосується її походження — немає. Більшу частину своєї біографії Софія сфальсифікувала, а все, що залишилося, це чутки і судові документи.

В арсеналі злодійки була не тільки краса, яка не раз допомагала їй уникати неприємностей, але й спритність, розум і театральні навички. Вона була майстринею перевтілень, часто використовувала перуки і грим в своїх аферах.

Головною її пристрастю, завдяки якій вона і отримала прізвисько "Золота Ручка", була крадіжка коштовностей. Під час пограбувань ювелірних магазинів вона приховувала маленькі діаманти під своїми довгими нігтями або в потаємних кишенях одягу. Або ж "випадково" кидала коштовності на підлогу, після чого ховала їх в спеціальному поглибленні в підошві взуття. У неї навіть була натренована мавпа, яка ковтала ювелірні вироби. Але такий спосіб, зі зрозумілих причин, особливою популярністю не користувався.

Ще у Софії був улюблений прийом під назвою "Гутен Морген". Вона заходила в готелі, відмичкою відкривала двері номерів, і, поки постояльці спали, забирала у них все їй необхідне. Імовірність того, що господар міг прокинутися і зруйнувати всі плани злодійки, теж існувала. Якщо це все ж таки траплялося, Сонька просто починала говорити німецькою, яку добре знала, і прикидалася іноземкою, яка переплутала номера. Тактика спрацьовувала бездоганно. Одного з власників ювелірного магазину в Одесі вона змогла обікрасти на суму в 300 тисяч рублів, тому їй рідко коли доводилося жити в злиднях.

Свого часу вона навіть заснувала школу кишенькових злодіїв в районі Молдаванки. Там вчилися безпритульні або діти, які вирішили піти по стопах своїх батьків. Тренуватися їм доводилося на спеціальному манекені в костюмі: до певних місць на ньому були прикріплені дзвіночки. Якщо учень зачіпав "небезпечне місце", то дзвін повідомляв, що прийоми крадіжки потребують вдосконалення.

Софію проголосили королевою злочинного світу, але закінчила вона свій шлях, якщо вірити легендам, вельми сумно — в ув'язненні на Сахаліні. Вона загинула від застуди, перед цим спробувавши втекти з в'язниці.

сонька золота ручка

Фото: Google

Мойше-Яків Вінницький

Цей товариш теж більш відомий під своїм псевдонімом — Мішка Япончик. Отримав він його або тому, що у нього були досить вузькі очі і смаглява шкіра, або через те, що розповідав одеським злодіям про принципи ведення бізнесу у їх японських колег по цеху. Він є прообразом Бені Кріка — персонажа з твору Ісаака Бабеля "Одеські розповіді".

На злочинний шлях Вінницький встав ще в 14 років, тому кримінальним авторитетом йому вдалося стати досить швидко. Спочатку він записався в загін анархістів-комуністів під назвою "Молода воля". Разом вони влаштували наліт спочатку на борошняну лавку, а після на одну квартиру. У 1907 році його заарештували в одеському будинку розпусти, після чого засудили до 12 років каторги в Сибіру. В результаті революції 1917 року його звільнили і він повернувся до Одеси. В ті часи її вузькі вулиці гриміли від грабежів і нескінченних перестрілок. Вінницький скористався цим — він зібрав банду і напав на Румунський гральний клуб. Переодягнувшись в матросів і солдатів-революціонерів, вони проникли в клуб і в загальній сумі забрали більше 300 тисяч рублів. Всіх, хто в той момент був присутній в клубі, пограбували. За цим послідувала низка інших нальотів і викрадень, також банда часто займалася рекетом. 

У 1918 році Вінницький одружився. Щоб не заважати весіллю, на яке повинно було прийти близько сотні злочинців, вирішено було відвернути увагу жандармів. Для цього Япончик влаштував підпал в'язниці, в результаті чого багато документів згоріли, а ув'язнені втекли.

Саме Япончик ввів так званий "кодекс нальотчиків", згідно з яким заборонялося грабувати адвокатів, лікарів, письменників, художників і акторів. Однак, його "кар'єра" нехай і видалася яскравою, але нетривалою. У 1919 році він перейшов під прапори більшовиків, які його ж і застрелили через "ненадійність" як союзника.

Мішка Япончик

Фото: Google

Григорій Котовський

Ім'я цієї людини одесити вимовляють практично кожен день. Григорій Котовський зумів об'єднати в собі два образи: героя Громадянської війни і відомого бандита. Причому на початку 1900-х він відмінно справлявся тільки з роллю ватажка банди розбійників. Всі їхні злочини завжди супроводжувалися театральністю і зухвалістю. Під час нальотів Котовський часто кричав "Я — Котовський!", щоб люди точно знали, хто їх грабує. На його рахунку є і напад на поліцейський конвой, і підпали садиб, і перестрілки в лісах, і просто десятки пограбувань. Також загону Котовського допомагали селяни — вони переховували його від жандармів, давали зброю і їжу. Через це банду довгий час ніхто не міг затримати.

Одного разу, коли Котовського в черговий раз заарештували і посадили до в'язниці, йому вдалося здійснити дуже незвичайну втечу. Він вибрався з камери камери для особливо небезпечних злочинців, звідти потрапив на горище, де виламав залізні грати голими руками, а після  спустився на мотузці з простирадла у подвір’я. Тут варто зазначити, що фізично він був дуже сильний — голими руками міг порвати металевий ланцюг — ось чому йому вдалося зробити щось подібне.

За затримання "Отамана Ада", як Котовський сам себе називав, в 1906 оголосили нагороду в 2 тисячі рублів. У лютому того ж року його і заарештували і засудили до 12 років каторги.

У 1917 він отримав офіційне помилування, після чого відправився на фронт і отримав перші нагороди. Згодом, в рамках військових кампаній він почав здійснювати й інші подвиги. Саме тому, коли згадують ім’я Котовського, про нього перш за все думають як про героя, а не бандита. Тільки заслуги на фронті не вберегли його від смерті — колишнього бандита застрелив його ж ад'ютант Мейер Зайдер в 1925 році.

Григорій Котовський.jpg

Фото: Google

Осип Шор

Ще одна людина, яка стала прообразом для літературного персонажа — на цей раз для Остапа Бендера, героя творів Ільфа і Петрова. Першу свою аферу він реалізував, коли йому прийшла повістка з армії. Щоб уникнути призову, він вигадав собі батька-турка, підробив всі потрібні документи і... все. План спрацював, і в армію його не забрали. Більш того, за певну плату він допоміг кільком товаришам по нещастю змінити свою національність.

Взагалі, Осип завжди мріяв поїхати в Аргентину або Бразилію, тому намагався одягатися як капітан далекого плавання: білий капітанський картуз, шарф і світлий одяг. Здійснити свою мрію у нього не вийшло — замість цього Осип став аферистом і носив при собі німецький “маузер”. Якщо вірити одеським легендам, то одного разу він зустрів на дорозі курку, на якій не було жодного пера. Він побачив в цьому можливість заробити і заснував фірму "Ідеальна курка". Суть полягала в тому, що він видавав себе за професора і читав лекції, на яких запевняв, що одеські селекціонери змогли вивести нову породу домашньої птиці — тепер кур можна було одразу готувати. Деякі фабрики зацікавилися таким "відкриттям" і навіть замовили кілька партій таких птахів. Звісно, грошей, як і ідеальних курок, більше ніхто не бачив, а сама компанія закрилася.

Але однією з найбільш дотепних його витівок вважається цей випадок: одного разу місцевий рабин поскаржився йому, що його синагога потребує ремонту, а парафіяни не хочуть здавати на це гроші. Тоді Шор порадив йому почати продавати місця в раю, що рабин і зробив. Ясна річ, дуже скоро синагога вже була як нова. І таких "подвигів" у одеського афериста ще хоч відбавляй — більш докладно про них можна почитати в книгах "Золоте теля" і "12 стільців".

Осип Шор

Фото: Google

Підсумки

Може здатися дивним, що в Одесі так шанують подібних персон. Але це пов'язано з тим, що багато одеських грабіжників намагалися обходитися без жертв і не

красти у звичайних людей. Часто вони діяли досить креативно і винахідливо. За такими і закріплювалася слава "Робін Гудів", і через це до них з повагою ставилися звичайні люди.

Нагадаємо:

Головні новини міста коротко та зручно читайте в Telegram Odesa Live. Бекстейдж та життя каналу без прикрас можна побачити в Instagram. Прямі трансляції та цікаві гості вже чекають на вас у Facebook. А ще ми жартуємо та танцюємо в Tik Tok