Останні новини

Їх бояться у школах та не розуміє суспільство: як живеться особливим дітям і їхнім батькам

Надворі 21 століття, однак діти з особливими потребами продовжують викликати у людей непорозуміння та побоювання. Як живеться їх батькам? 

З якими труднощами стикаються та які поради дає психотерапевт читайте у матеріалі Odesa Live.

Особливі діти або діти з затримкою розвитку та РАС (розладом аутистичного спектра) викликають у багатьох людей страх та непорозуміння. Батьки таких дітей жаліються на  неприйняття від вчителів та батьків інших діток. Розберемось, що таке РАС. Розлад аутистичного спектра (РАС) - це розлад нервової системи, що характеризується труднощами в соціальних взаємодіях і комунікацією з наявністю стереотипів. Це звичайні діти, просто вони не дуже люблять контактувати, схильні до стереотипної поведінки, концентрують увагу на собі, а не на зовнішньому світі. Можуть мати мовні проблеми та затримки в інтелектуальному розвитку. Проте, ці діти більш уважні до деталей, мають хорошу механічну пам'ять, схильність до одноманітної роботи. Багато особливих дітей гарно малюють, рахують, з них виростають чудові айтішники і талановиті художники, але їх батькам все одно тяжко.

Ними займатись ніхто не буде

Батькам особливих дітей не треба боятися. Дитину потрібно соціалізувати - водити в школу, дитсадок, розвивати. Ольга Зеніна, мати Тимофія, діагноз розлад аутистичного сектора почула, коли синові було три роки. Наразі хлопцю виповнилося 12. Перевірити дитину Оля вирішила через проблему з мовленням. Також Тимофій швидко втомлювався на вулиці, в транспорті, погано комунікував та не відгукувався на своє ім'я. Дитина відвідує логопеда, невропатолога, психолога. Навчався спершу у звичайній загальноосвітній школі, але звідти його довелося забрати.

"Зазвичай адміністрація шкіл таких дітей боїться. Пропонують перевестися, навчатись дистанційно чи вдома. Такі діти заважають. Ніхто не хоче напружуватися, вчитися чомусь новому. Всім хочеться, щоби дітки були непроблемні. Так було й у першій школі прописаної по району. Мені відразу сказали, що моєю дитиною займатися ніхто не буде, що немає умов, тому забирайте на домашнє навчання. Але ми все рівно туди пішли та зіткнулись з абсолютно байдужим ставленням. У дитини був нервовий зрив і я була вимушена його забрати", - розповідає Оля. 

Загальною проблемою дівчина вважає те, що багато хто не розуміє, як працювати з такими дітьми та не хоче цього робити. З непорозумінням мати зіштовхується не лише у школі.

"Коли ми ходили на дитячий майданчик, з дітьми завжди було все добре. Якщо пояснити та розповісти діти реагують нормально, а ось з боку дорослих негативу більше. Від батьків можна почути: "психований", "дурник", "не грайте з ним". Багато чого про нього та й про мене. У школах та дитячих садочках також не виконується купа норм, потрібно писати, ходити, телефонувати, добиватися", - жаліється мати.

Люди мало знають про проблеми, тому бояться, але особливі діти не кусаються.

Їсть чужого кавуна

З осудом у суспільстві зіштовхується й інша мама особливої дитини Ніна. Її доньці Ясні 6 років, діагноз сенсомоторна алалія, ускладнення мовлення. В державному садочку у Ясни також не склалось.

"Її там не любили, просили раніше забрати", - жаліється Ніна. 

Тому дитину перевели до приватного садочка. Там все було добре, окрім ціни - 10 тисяч гривень на місяць. В цьому році Ясна пішла до корекційної школи "Діти з майбутнього", поки все подобається. Тяжко Ніні буває через непорозуміння суспільства.

"Буває їдеш десь у транспорті, у дитини починається істерика, люди гадають, що не вихована дитина чи погана мати, а це просто діагноз, з осудом тяжко стикатися", - розповідає дівчина. 

Ясна, дитина соціальна, людей сприймає добре, гуляє, грається з іншими дітьми, але все одно потребує пильної уваги. 

"Вона не бачить меж, не розуміє де чужі, а де свої. Може спокійно підійти до інших, обійняти когось. Якось були на морі, я на декілька хвилин відволіклася, а Ясна вже сидить на чужій підстилці і їсть чужого кавуна", - розповідає мати.

Для дівчинки всі, хто поруч, вже сім'я. Якби так само до оточення ставились і дорослі, жити було б набагато приємніше.

Часто батьки, коли стикаються з цією проблемою, не знають куди звертатися, та й організацій, які надають грамотну допомогу небагато, а суспільство доки не готове прийняти особливих дітей.  За порадою ми звернулися до дитячого психіатра міського клінічного диспансеру, Марії Балаур. З особливими дітьми по роботі дівчина стикається щодня. Навчання, на думку лікаря, необхідне не лише дитині, а й батькам.  

"В першу чергу необхідна інклюзивна, правильно організована освіта. Групові зустрічі з психологом, психотерапевтом, тренінги соціальних навичок. Також необхідне навчання самих батьків. Особливу дитину складно зрозуміти, чому він робить ті чи інші дії, чому у нього така поведінка. Батьки також не завжди можуть знайти спільну мову зі своєю дитиною, як з нею спілкуватися, як його зрозуміти, як соціалізувати свою дитину. Тому дуже важливо, щоб фахівці працювали з батьками, допомагали та соціалізували", - пояснює лікар.

Недостатня інформованість також є проблемою. Населення треба інформувати через ЗМІ, владу, волонтерів, щоб люди знали, що аутизм - це не вирок та не боялися цього. Через недостатню поінформованість, коли дитина ходить в школу, стикається з булінгом. Цькування може бути не лише від дітей, а й від викладачів та батьків. Для дитини з аутизмом важливо правильне соціалізування, розвиток та навчання. Головної підтримки потребують батьки таких дітей. Щоб допомогти достатньо стати другом для особливої дитини, взяти її з собою на прогулянку, а батькам дати час відпочити.

Вийти в ефір