Останні новини

Будь-ласка, українською: кого штрафуватимуть за порушення "мовного" закону

Статті "мовного" Закону вводяться в дію поетапно

16 січня цього року набувають чинності норми статті 30 Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", які регулюють використання державної мови у сфері обслуговування споживачів. Його ухвалила Верховна Рада ще 25 квітня 2019 року і 16 липня того ж року закон набрав чинності.

Про таке повідомляє Odesa Live з посиланням на "Укрінформ".

Закон деталізував державний статус та вживання української мови в різних сферах життя: від бізнесу – і до освіти. Статус української мови, як єдиної державної мови, передбачає обов'язковість її використання на всій території України в органах державної влади та місцевого самоврядування, а також в інших публічних сферах життя. Статті цього Закону вводяться в дію поетапно.

Так, з 16 січня 2021 року сфера обслуговування має повністю перейти на українську мову.

Де зобов'язані обслуговувати споживачів державною мовою

  • Підприємства, установи та організації усіх форм власності;
  • фізичні особи-підприємці;
  • суб'єкти господарювання, які обслуговують споживачів (у тому числі інтернет-магазини).

Така вимога стосується не лише сфери торгівлі. Йдеться також про освітні послуги (у тому числі гуртки і секції), медичне обслуговування, надання соціальних, юридичних, транспортних та інших послуг.

Яка інформація має бути державною мовою

Українською мовою має подаватися інформація в цінниках, інструкціях, технічних характеристиках, маркуванні, квитках, меню тощо.

Це стосується інформації про:

- назву та дані про основні властивості товарів (робіт, послуг), а щодо харчових продуктів ‒ про склад (включаючи перелік використаної у процесі їхнього виготовлення сировини, в тому числі харчових домішок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

- відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин порівняно з вимогами нормативно-правових актів та нормативних документів і протипоказання щодо застосування;

- позначки про застосування генної інженерії під час виготовлення товарів;

- дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товарів (виконання робіт, надання послуг);

- дату виготовлення;

- відомості про умови зберігання;

- гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

- правила та умови ефективного і безпечного використання товарів (робіт, послуг);

- термін придатності (термін служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

- найменування та адреса виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування;

- сертифікацію товару;

Проте, інформація державною мовою про товари та послуги може дублюватися й іншими мовами.

Що робити у разі обслуговування не державною мовою і хто контролює дотримання "мовного" закону

У разі порушення права на отримання інформації та послуг українською мовою, споживачеві доцільно, насамперед, звернутися до працівника відповідної установи з проханням обслуговувати його українською, до менеджера або вищої керівної посадової особи, з проханням виправити ситуацію, зафіксувати порушення у книзі скарг.

Кожен громадянин також може скласти скаргу на ім’я Уповноваженого із захисту державної мови. Це можна зробити двома способами:

- надіславши листа за адресою 01001, м. Київ, провулок Музейний, 12;

- написавши на електронну адресу [email protected].

Що передбачено за порушення "мовного" закону

За порушення відповідних норм цього закону передбачені штрафні санкції. Так, якщо споживача не обслуговують державною мовою в певному закладі чи в інтернет-магазині, Уповноважений або його представник складає акт про результати здійснення контролю із застосуванням державної мови й оголошує попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта.

У разі повторного порушення (протягом року) складається протокол і тоді вже накладається штраф ‒ від 300 до 400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (наразі це 5 100 - 6 800 грн).

Схематичне зображення.jpg

Фото: Укрінформ

Нагадаємо: