ЕКЗИТ-ПОЛИ
Геннадій Труханов
Геннадій Труханов
34,4 %
Микола Скорик
Микола Скорик
17,9 %
Олег Філімонов
Олег Філімонов
13,7 %
Петро Обухов
Петро Обухов
12,5 %
Сергій Ківалов
Сергій Ківалов
5,4 %
Євген Червоненко
Євген Червоненко
3,56 %
Сергій Калинчук
Сергій Калинчук
3,08 %
Едуард Гурвіц
Едуард Гурвіц
2,75 %
Олег Михайлик
Олег Михайлик
1,32 %
"Довіряй ділам"
23,77 %
"Опозиційна платформа - За життя"
22,38 %
"Слуга народу"
15,95 %
"Європейська солідарність"
12,72 %
"Українська морська партія Сергія Ківалова"
4,16 %
"Партія Шарія"
7,63 %
ВО
ВО "Батьківщина"
1,8 %
"Блок Едуарда Гурвіца"
1,56 %
"За майбутнє"
3,32 %
"Сила і честь"
2,09 %
Розподіл мандатів у міськраді Одеси (за даними екзит-полів)
18
17
12
10
6

Останні новини

"Син втрачав свідомість від голоду": як жили переселенці у 2014 та що їх турбує зараз

За роки конфлікту на сході України половина жителів ОРДЛО стали вимушеними переселенцями. Майже два мільйони людей з окупованих територій змушені були покинути свої будинки. В Одесі наразі проживає близько 40 тисяч переселенців. Але ті, хто зумів втекти від війни, зіткнулися з іншими проблемами - їх чекала відсутність житла, роботи, знайомих, родичів та друзів. Починати нове життя завжди не просто. Не дивлячись на всі труднощі більшість переселенців розпочали нове життя.

Що довелося пережити чи не кожному переселенцю та як вони живуть зараз читайте у матеріалі Odesa Live.

Родина Філімоненко з Донецька переїхала до Одеси в серпні 2014 року. Як розповідає Анна Чижова, дружина Юрія Філімоненко, перший час було дуже складно.

"Ми жили вчетверо в одній орендованій кімнаті. Я, Юра та двоє дітей. Перший час пили чай з однієї півлітрової банки на всіх, не було нічого. Ми коли бігли, не встигли взяти ні речей, ні техніку. Син навіть втратив раз свідомість у школі від голоду", - розповідає Анна.

Знайти роботу у 2014 році також було складно, тоді переселенців не дуже хотіли брати на роботу. Наразі в обох по дві роботи, Анна працює в хімчистці та виготовляє вишиванки, відкрила свій власний бренд "Берегиня". Юрій працює будівельником та відкрив свій бізнес промислового альпінізму.

IMG_20201015_194017_034.jpg

Спогади

Коли родина згадує, як вони переїжджали, Аня плаче. Скільки років минуло, а рана ще болить. Родина переїхала, коли вже йшли бойові дії. Аня тягла до останнього, все вірила, що все це скінчиться.

"Я все чекала, що прийдуть наші та все це скінчиться, а Юра, навпаки, наполягав, щоб виїжджали скоріше. Він служив миротворцем в Придністров'ї та бачив як було там і розумів, що у нас буде так само", - розповідає Анна.

Зрозуміла жінка, що добре вже не буде, коли знайомих та друзів почали забирати на підвали.

"Це був липень 2014, роботи на той час вже не було, все позакривали. По місту навіть не їздили дорогі машини, люди ховали автівки, тому що їх відбирали терористи. Якщо треба було кудись поїхати всі просили один в одного, якісь старі "Жигулі", - розповідає Анна.

Рішення бігти сім'я прийняла зранку, коли вийшла з бомбосховища.

"Мені Юра навіть не дозволив додому за речами зайти, сказав що не встигнемо. Ми поїхали до моєї мами в маленький хуторок на підконтрольній Україні території. А наступного дня мені вже телефонували сусіди та розповіли, що нас шукають "орки". Одного сусіда побили жорстко при всіх, питали де ми, але він не здав", - розповідає Анна.

Зі слів жінки автобуси перевіряли, а чоловіків забирали прямо з маршруток. Анну з Юрієм врятувало те, що вони багатодітна родина, їх випустили. У матері Анни сім'я прожила десь місяць, а потім переїхала до Одеси. На хуторі не було ні шкіл, ні робити, весь час страшно.

IMG_20201015_194048_678.jpg

Допомога

Перше, за що вдячна родина переселенців, це за допомогу та підтримку від звичайних людей. В орендованій кімнаті сім'я жила з 2014 по 2016 рік, було всяке, іноді не вистачало коштів заплатити оренду, власники завжди входили в становище. З першим роботодавцем Юрію теж пощастило.

"Спочатку його на роботу брати не хотіли, через те що він з Донецька, роботодавець сказав, що донеччани два дні працюють, а потім тиждень п'ють. Але Юра знав, що є я і двоє дітей та попросив дати йому шанс. Потім Юрій з роботодавцем стоваришувався та він зробив його виконробом", - розповідає Анна.

Жінці пощастило також, спочатку вона влаштувалася працювати до хімчистки, а згодом виграла грант та купила вишивальну машинку.

"Я боялась брати участь в тому конкурсі, завжди думала, що не вийде, я не зможу, але мене підтримала знайома та завдяки їй все вдалось", - розповідає жінка.

Виграшна сума у конкурсі була 30 тисяч гривень, а омріяна вишивальна машина коштувала 26. Наразі родина сама займається волонтерством. Вишиті сорочки та рушники Анна часто дарує воїнам, збирає речі та одяг в дитячі будинки. За допомогою інших переселенців сім'я організувала центр для дітей переселенців "Дитячі долоні". Все що є у центрі, переселенці робили самі, держава не допомогла.

IMG_20201015_194040_943.jpg

IMG_20201015_194035_152.jpg

Готували на полум'ї

З 2016 року родина проживає на Успенський 4, в помешканні виданому на проживання переселенців. Як розповідає Юрій, приміщення було занедбане, все робили самі.

"Спочатку ми готували їжу на вогні, потім почали проводити комунікації, спочатку воду, потім світло", - каже чоловік.

Суперечка стосовно приміщення триває по сьогодні, влада хоче виселити переселенців з центру міста, а замість цього помешкання пропонує зовсім незручні варіанти.

"Мені не принципово жити у центрі міста, я можу у селищі Котовського, чи Ленселищі, але нам пропонують за 300 кілометрів від Одеси, там важко знайти роботу, я там не виживу", - пояснює Юрій.

Анна доповнює, що всі переселенці, хто прийняв рішення жити в Одесі, з усіма своїми проблемами вже впорались самі, єдине чого їм не вистачає - власного житла.

"Всі хто чогось хотів, вже свого досягли. Ми працювали на двох-трьох роботах щоб вижити. Зараз нам потрібно тільки житло", - каже жінка.

Не тільки родина Філімоненко, а й більшість переселенців потребують власного житла. В Україні є дві програми допомоги з отримання житла: іпотека під 3% та програма доступне житло. Іпотека пропонується ветеранам АТО/ООС і внутрішньо переміщеним особам. Це довгостроковий державний кредит під 3% річних на термін до 20 років. Внесок позичальника повинен бути мінімальним — до 6% від вартості житла. По програмі доступне житло 50% вартості житла фінансує держава, решта 50% - учасник програми. Поки за програмою можна купити тільки новобудови та ще доведеться чекати своєї черги. Йде сьомий рік бойових дій, а програм допомоги лише дві, та й ті кредитні. Для багатьох переселенців саме відсутність власного житла і неможливість сплачувати оренду стає причиною, по якій вони повертаються на окуповану територію. Частина з тих, хто вирішив повернутися піддаються переслідуванню незаконних збройних формувань.

IMG_20201015_194059_933.jpg



IMG_20201015_194014_298.jpg

Вийти в ефір